Драган Марина Василівна. Вчитель образотворчого мистецтва.

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

(Викачати)

Виховна година

Тема. Голодомор 1932-1933 рр. Україна пам’ятає.

Мета: поглибити знання учнів про Голодомор 1932-1933 рр., його причини та наслідки; виховувати почуття стурбованості кожного долею невинних жертв; навчати сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни. 

Обладнання: мультимедійна презентація «Голодомор 1932-1933 рр. Україна пам’ятає»

Хід заходу

(зразки слайдів з презентації до уроку)

   

   

   

(Слайд 1) Звучить «Реквієм» В. А. Моцарта

“Ні труни, ні хрестів, і ні тризни! Прямо в яму.
Навіки-віків! Чорна сповідь
моєї Вітчизни...  І її затамований гнів”

(Слайд 2)

Голодомор 1932-1933 рр. Україна пам’ятає.

(Слайд 3) Учень 1.

Боже! Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Боже, хоч соломинку ...

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Боже, я ще дитинка.

Та ж підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Боже.

Я – пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мама – холодні мерці.

Боже, зроби, щоби їсти не хотілось!

Холодно, Боже.

Сніг дуже білий.

Боже, що там у тебе в руці?!

(Слайд 4) Учень 2.

Голод на Україні в 1932-1933 роках – одна з достоту трагічних сторінок нашої історії.

Їм – неоплаканим і невідспіваним... Їм – похованим без труни й молитви, позбавлених могили й шани – присвячується цей реквієм.

Пом’янімо мільйоннії жертви,

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році, що вмерли

І лишились лежать коло хат.

(Слайд 5) Учень 3.

У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Так, були різні війни, коли люди гинуть, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, катастрофи, які забирали життя людей. Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потяга, виверження вулкану – це дуже болісно. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім жахливо. Особливо – голоду, який створили навмисно.

(Слайд 6) Учень 4.

Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата на хліб, нашу Україну називали «житницею Європи».

Хіба можна уявити, що народ-хлібороб помирає від голоду? Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.

(Слайд 7) Учень 5.

У ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли 2\3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.

Саме так влада вчинила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті рр. минулого століття.

(Слайд 8) Учень 6.

1933 рік... Найчорніший час в історії України. Навіть через багато десятиліть ступати боляче стежками жахливої трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю. Ніде в світі не зафіксовано голоду, подібного до того, що випав на долю однієї з найродючіших країн. Як могло трапитися, щоб у житниці світу зник хліб, люди залишилися без жодної зернини? Смерть чатувала на людей і вдень, і вночі. Пухли від голоду, вимирали цілі родини й цілі села.

 (Слайд 9) Учень 7.

А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах та й мруть...

Сумують комини без диму.

А за городами, за тином

Могили чорнії ростуть.

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини. Дні минають,

Минають місяці. Село. Навік замовкло, оніміло

І кропивою поросло.

(Слайд 10) Голодомор 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території України за винятком семи західних областей, Криму та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

(Слайд 11) Учень 8.

1930 – 1932 рр. були дуже бурхливими. Людей примушували вступати до колгоспів. Записували до колгоспів іноді всіх членів родини. Вступ до колгоспу був добровільним лише на словах, а насправді все це здійснювалось насильно під загрозою позбавити всього і навіть виселити із землі дідів та прадідів. До колгоспу забирали все, що було в господрстві: коней, корів, плуги, борони. В жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла рішення вийти з кризи через конфіскацію всіх запасів зерна.

(Слайд 12) Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодoмору. Попри те, що злочинні дії представників влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво знало про факти загибелі людей від голоду. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.

(Слайд 13) Учень 9.

В селах було організовано спеціальні бригади, які проводили подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі. Коли здавати було нічого, організували «буксир» (четверо-пятеро чоловіків-активістів на чолі з уповноваженим), який ходив дворами і відбирав хліб. Спочатку забирали залишки, а потім усе підряд: зерно, бобові та інші продукти. Люди кричали, плакали, лаяли, проклинали. Настав голод 1932-1933 років.

(Слайд 14) Перегляд фрагменту фільму «Голод 33»

(обшук та вилучення у селянської сім’ї  продовольства)

(Слайд 15) Учень 10.

 Їдуть, їдуть людомори

У червоних прапорах,

Забирають із комори

Порох, зниділий на прах.

Вимітають пил зі скрині,

Зерен запашні сліди,

Залишають Україні

Хліб з кропиви й лободи,

Світ виносять із халупи,

Що віками там горів,

І складають поміж трупи

Недовмерлих матерів.

Їдуть, їдуть без осмути,

Борошно везуть вночу

І співають, щоб не чути

З ями стогону й плачу.

(Слайд 16) Учень 11.

Наприкінці зими 1933 року голод в Україні набув нечуваних розмірів. Намагаючись урятуватись, тисячі селян ішли до міст, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Але сільським жителям нічого не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані. Все ж тисячі селян пробиралися туди, та не знаходили порятунку, вмирали прямо на вулицях.

(Слайд 17) Учень 12.

 Це остання хлібина, остання...

Очі горем налиті вщент.

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання...

Після неї голодная смерть.

Плаче й крає, мов соломину,

Пильно дивиться дітвора.

Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку.

Умирати вже вам пора.

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука  тремтить,

Сиве око, - сліпе, не зряче,

Але серце його козаче

Б’ється рівно і хоче жить.

Стали кожному крихти в горлі,

Спазми в горлі

Немає слів.

А над хатою – клекіт орлів,

А на вигоні – трупи чорні

Там, де саваном сніг білів.

   

(Слайд 18) Учень 13

На зиму 1932-1933 років у селах з’їли всіх собак, котів, щурів. Переловили ворон і горобців, корови, свині, кози ще раніше були забрані й вивезені. Щодня на цвинтар десятками вивозили мертвих. Люди від голоду божеволіли.

(Слайд 19) Учень 14. 7 серпня 1932 року з'явилася постанова влади «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної власності», відома під назвою «Закон про п'ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин» — позбавленням волі на строк не менше 10 років. «Законом про п'ять колосків» фактично людям було заборонено володіння їжею.

(Слайд 20) Перегляд відео.

Голодомор. Україна. ХХ століття.

(Слайд 21) Учень 15.

Коли дослідники говорять про голодомор 30-х років, то мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933р. Саме за ці 17 місяців, тобто приблизно 500 днів, в Україні загинули мільйони людей.

Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 000 – щодня. Найбільше від голоду постраждали Полтавська, Харківська, Сумська, Черкаська, Київська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищує середній рівень у 8-9 і більше разів.

(Слайд 22) Учень 16.

Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: від 3 до 10 мільйонів. Але в будь-якому випадку мова йде про мільйони безневинних жертв. Світ мав би розколотись надвоє, сонце мало б перестати світити, земля – перевернутись від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Тож пом’янімо хоч сьогодні, із спізненням у кілька довгих десятиліть, тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору.

Страшним відлунням цієї епохи стають свідчення людей, які пережили голодомор 1932-1933 рр.

Анастасія Максимівна Нучерук, жителька Житомирської області: «На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки і гойдається. І безконечна одна пісня напівголоса: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…»

(Слайд 23) Учень 17.

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели дотла?

Як навіть варево виймали із печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі,

Із торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору, -

Греби, нічого людям не лищай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв? Хто?

На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський Молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш – не було голодомору...

(Слайд 24) Перегляд відео-кліпу О.Білозір «Свіча»

Слово вчителя.

(Слайд 25) Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.  Ще досі живі свідки тих часів. Серед них можуть бути ваші бабусі, дідусі. Запитайте в них, що вони знають про Голодомор. Можливо, ви почуєте від них багато нового і страшного, але не бійтеся чути це. Не бійтеся питати про це. Ця трагедія ніколи не повториться. Наша пам’ять не дозволить нікому це зробити. Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.

(Слайд 26) Пом’янімо душі померлих від голоду хвилиною мовчання. 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz